***
Щоночі я переховую тебе від тебе самого...

Я заплющую очі, і починається вічна гонитва:
Ти біжиш за мною, а я — за тобою,
І ніхто ніколи нікого не наздожене,
Бо біг по колу — це безперервний рух,
В якому головне — рухатися в одному темпі.
Часом хочеться спинитися,
Але ти так благально дивишся на мене.
І я біжу... Біжу, щоб не змінювати нічого...
Ти так боїшся змін...

Щоранку я намагаюся не зійти з дистанції...

Я розплющую очі. Вхекано схоплююсь на ноги,
Щоб бігти далі (до тебе — наче від тебе),
Бо пам’ятає тіло, що головне —
Це рухатись в одному темпі...