***
Щоночі я переховую тебе від тебе самого...

Я заплющую очі, і починається вічна гонитва:
Ти біжиш за мною, а я — за тобою,
І ніхто ніколи нікого не наздожене,
Бо біг по колу — це безперервний рух,
В якому головне — рухатися в одному темпі.
Часом хочеться спинитися,
Але ти так благально дивишся на мене.
І я біжу... Біжу, щоб не змінювати нічого...
Ти так боїшся змін...

Щоранку я намагаюся не зійти з дистанції...

Я розплющую очі. Вхекано схоплююсь на ноги,
Щоб бігти далі (до тебе — наче від тебе),
Бо пам’ятає тіло, що головне —
Це рухатись в одному темпі...

***
Чомусь так тісно. Невимовно тісно.
Над стиглим містом крилять журавлі.
...Хтось розірвав гранатове намисто,
І розкидав, як долю, по землі...

А журавлям до намистин байдуже —
Не терпить небо в собі камінців...
...І тільки ти, мій безіменний друже,
Тримаєш завжди камінь у руці...

Чому ж так тісно?.. Місто ж як безодня...
Лети й лети — крила й на те крила —
За журавлями. Я вже майже згодна,
Коли б іще злетіти я б змогла...

Лети й лети... А вічність — як дорога.
І ти, мій друже, в серці — як стилет...
...По намистинам проїжджають дроги...
Зібрати б з них хоча б якийсь браслет...

***
Хочу бути...

Я хочу бути Вашою маленькою дівчинкою,
Вашим маленьким найбільшим щастям,
Вашою нахабною усмішкою у кутиках очей.
Хочу раптом з однієї перетворитися на єдину
І затуляти Вас од пронизливих осінніх протягів.
Довгими зимовими вечорами зігрівати Ваше серце
І тулитися щокою до Вашого неголеного підборіддя...

Я хочу бути райдугою у Вас над головою
І веснянкою на Вашому обличчі,
Бриніти сонячним зайчиком на кінчиках Ваших вій
І ховатися від негоди у безоднях Ваших долонь.
Хочу бути зіркою, щоб зірватись і полетіти
У Ваше найзаповітніше здійснене бажання.
Хочу мандрувати із Вашим всесвітом...

...І точно знати, що все це Вам потрібно...

***
В...П...
Чуєш, брате мій, вечір — як безодня.
В зерна налились спечені жита...
А до ніг паде прожите сьогодні,
І серпнева ніч в очі загляда...

Чуєш, брате мій, всі стежки поснули.
А хрести велично додають світи...
Спочиває літо. І гудять, як вулик,
Ноги і дороги, що не перейти...

Чуєш, брате мій, затишно і пишно —
Страшно ворухнутись між плюсів і снів...
Стиха шарудять вже відстиглі вишні,
І вмовкає хор віщих голосів...

***
Umsonst malst du Herzen ins Fencter*
Пауль Целан

На шибі малює серця закохана юнка.
Обидва перетнуті тонкою стрілою
Чи то Амура, чи то...
Бог зна, хто цілить у серце стрілою...
Виводить повільно й натхненно.
А в кожному серці літери...
Пальці обережно торкаються скла,
Чи, швидше, подиху, що впевнено розсівся на склі...

На шибі малює серця закохана юнка.
Натхненно і старанно.
Відходить назад. Оцінює.
А тоді швиденько стирає й дивується,
Чому замість кохання на склі каракулі...

На шибі малює серця закохана юнка...
Позаду неї сидить Амур
(Ну, чи той, хто цілить у серце стрілою).
Дивується подиву в її очах.
Бо точно знає, що
Кохання на склі — то завжди каракулі....

* Даремно малюєш на шибі серця (Пауль Целан)

***
В...Н...
Ти просто далеко. Ти там, де слов’янська душа
Чіпляється вперто за нерозуміння Європи,
Де вічно знервований вечір спадає, мов шаль,
На три колоски голодним із житнього снопу.

ТИ там, де дощі. Де я захлинаюсь від слів —
Бо впертому вітру так тісно і так нерозлого.
Ти там, де півсвіту зникає на карті світів,
Куди не ведуть від мене ніякі дороги...

Ти просто далеко... Бруківкою стигнуть шляхи...
Твоєї ходи до мене — ні сліду, ні звуку...
І мерзне цілунок на кінчиках пальців руки,
І навіть у снах без сил опускаються руки.

Ти надто далеко... Я падаю в сон, як в печать
Під тим, що ти станеш у центрі моїх світобачень
Так тихо і просто, як тихо і просто мовчать
Розбиті шляхи, без сумнівів, знаків і значень...

***
Переплач, переплач, переплач, або перебісися, -
Кажуть зорі мені. Я сьогодні сама не своя.
Я – бісиця сьогодні, всесильна безкрила бісиця.
Переламано крила – лишилась старенька мітла.

Я не вмію повзти – я літати повинна, літати.
Я не вмію боятись чужих невідомих висот.
Я із крил наскубла трохи білої-білої вати,
І тепер на мітлі я – найкращий у світі пілот.

Я – остання чудна, трохи дивна і трохи розкута.
Я спалахую світлом вогненно-червоних очей.
Я всесильно-не-зла. Мій малий кишеньковий Іуда
Просто виліз з кишені і всівся на ліве плече…

Переплач, переплач, переплач, або перебісися.
Цілий всесвіт в снігах, а у мене – старенька мітла.
Я сьогодні – бісиця, поламанокрила бісиця.
Я сьогодні сама, на цілісінький всесвіт – сама…