***
Чомусь так тісно. Невимовно тісно.
Над стиглим містом крилять журавлі.
...Хтось розірвав гранатове намисто,
І розкидав, як долю, по землі...

А журавлям до намистин байдуже —
Не терпить небо в собі камінців...
...І тільки ти, мій безіменний друже,
Тримаєш завжди камінь у руці...

Чому ж так тісно?.. Місто ж як безодня...
Лети й лети — крила й на те крила —
За журавлями. Я вже майже згодна,
Коли б іще злетіти я б змогла...

Лети й лети... А вічність — як дорога.
І ти, мій друже, в серці — як стилет...
...По намистинам проїжджають дроги...
Зібрати б з них хоча б якийсь браслет...