***
В...П...
Чуєш, брате мій, вечір — як безодня.
В зерна налились спечені жита...
А до ніг паде прожите сьогодні,
І серпнева ніч в очі загляда...

Чуєш, брате мій, всі стежки поснули.
А хрести велично додають світи...
Спочиває літо. І гудять, як вулик,
Ноги і дороги, що не перейти...

Чуєш, брате мій, затишно і пишно —
Страшно ворухнутись між плюсів і снів...
Стиха шарудять вже відстиглі вишні,
І вмовкає хор віщих голосів...